Робоча група прийняла участь у ХХХ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні досягнення науки та техніки”

Робоча група у складі Олександра Волкова, Анжели Антонової, Андрія Козки та Віталія Проня прийняла участь у ХХХ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні досягнення науки та техніки”,  яка відбулася 13 травня 2019 року.
На ній широкому загалу були надані тези доповіді “Розвиток ідеї дипломатичної служби в аспекті народної дипломатії на сучасному етапі розвитку суспільства”. 

УДК 341.7
Юридичні науки.
РОЗВИТОК ІДЕЇ ДИПЛОМАТИЧНОЇ СЛУЖБИ В АСПЕКТІ НАРОДНОЇ
ДИПЛОМАТІЇ НА СУЧАСНОМУ ЄТАПІ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА
Антонова А. М.,Волков О. М., Козка А. В., Пронь В. В.
Міжнародна Дипломатична Місія Народної Дипломатії «ЄВРОПЕЙСЬКА
УКРАЇНА» м. Київ,Україна
Дипломатичне і консульське право — одна з найдавніших галузей права
які актуальні та постійно розвиваються. Фактично, її основи були закладені
ще на початку людської цивілізації, але розквіт припав на етап формування
централізованих держав як основних суб’єктів міжнародного права. Поняття
«дипломатія» походить із Стародавнього Риму, де дипломатами спочатку
називали осіб, які мали документ – диплом рекомендаційну грамоту, що
видавалася офіційним посланникам, яких направляли у провінції імперії чи
за кордон. Визначення дипломатії міститься в Оксфордському словнику
англійської мови: «Дипломатія — це здійснення міжнародних відносин
шляхом переговорів; сукупність засобів, що їх використовують посли й
посланники з метою забезпечення переговорного процесу; праця або
мистецтво дипломата». Відомий англійський дипломат Е. Сєтоу уточнює:
дипломатія — це «застосування розуму і такту з метою розвитку офіційних
відносин між урядами незалежних держав».
Таким чином, дипломатія безпосередньо належить до сфери
зовнішньої концептуальної та різнопланової політики і по своїй суті є одним
із головних і найбільш ефективних засобів ЇЇ здійснення.
Аналізуючи тему, можно визнати таки фундаментальні основи
дипломатії:
2
1) Застосування компетентних переговорів як основного інструмента
облаштування мирними засобами міждержавних стосунків;
2) належність до сфери міжнародних відносин, сфери зовнішньої
політики держави;
3) наявність інституту державних службовців-дипломатів,громадських
діячів (наприклад Громадська Рада при міністерстві закордонних
справ України) які безпосередньо ведуть переговори і виконують всі
інші функції, передбачені статутом дипломатичної служби кожної
держави.
Щодо складової кадрового забезпечення дипломатії надзвичайно
влучними с слова відомого французького фахівця в цій галузі пана Жюля
Камбона, який стверджував:
«Я не знаю діяльності більш різноманітної, ніж професія дипломата. В
усякому разі немає такої професії, де було б так мало твердих правил і так
багато того, що засновано саме на традиції; де для успіху потрібна була б
надзвичайна наполегливість, і де б сам успіх такою мірою залежав від
випадку; де б потрібна була сувора дисциплінованість, і де особа повинна
була б мати твердий характер та незалежність у міркуваннях».
Сучасна цивілізація переживає не простий період у своєму
розвитку. З одного боку, відчувається значне зближення цінностей, культур,
домінування об’єднавчих процесів. З другого – міграційні суперечності,
сплеск організованої злочинності та тероризму тощо. Протистояння цих
тенденцій поглиблює ціннісний розкол цивілізації. В той же час, передові
держави і прогресивні організації громадськості роблять все необхідне, щоб
зменшити цей розкол, а перспективі – нівелювати його.
Роль активних громадських організацій у цьому процесі важко
переоцінити. Громадські організації – наукові, національно-культурні,
жіночі, дипломатичні тощо – сприяють зближенню інтересів, розгортанню
взаємопорозуміння, співпраці між народами і культурами, як можна бачити
3
якісно допомагають знижувати міжнародну напругу чи протистояння.Такий
незалежний рух отримав назву “громадської дипломатії”[3].
Сьогодні, в ХХI сторіччі зросла не лише спрямованість зовнішньої
політики держав, але й специфічна складність міжнародних проблем
(єтнонаціональні,расові конфлікти, гибрідні ,інформаційні війни що може
привести до світової війни тощо) що вимагають не тільки безпосередньої
участі в дипломатичному процесі глав держав, глав урядів і міністрів
закордонних справ а і спеціалізованих місії [2] .
Сучасна дипломатія потребує належної міжнародно-правової
регламентації, яка б враховувала інтереси всіх держав, незалежно від їх
економічного, військового і політичного потенціалу та місця в системі
міжнародного співтовариства. Ось чому,широкого застосування набула
багатостороння,багатовекторна конвенційна дипломатія. З’явились
організаційні форми дипломатії, зокрема постійні представництва держав
при міжнародних організаціях. Значно зросла роль дипломатії спеціальних
місії в тому числі актуального суспільного прояву як народна дипломатія
[1].
Сучасні форми народної дипломатії широко відображені у поточному
законодавстві. Функціями для здійснення народної дипломатії потенційно
наділений будь-який суб’єкт, який має право на міжнародне співробітництво.
Суб’єктами народної дипломатії можуть бути громадяни України, громадські
організації, вищі навчальні заклади тощо. Формування сучасної народної
дипломатії активно розпочалося з здобуття України незалежності. Не варто
недооцінювати і той факт, що перші позитивні результати у визнанні України
як держави на міжнародній арені були зроблені завдяки активній підтримці
широкого загалу української діаспори, та з боку підтримки тих країн, етнічні
представники яких проживають на території нашої держави – наприклад:
Чехія,Словаччина,Італія,Данія, Польща, Греція, Туреччина, Грузія тощо [5,6].
4
Міжнародна дипломатична місія народної дипломатії – на
сучасному етапі евроінтеграціїних процесів в рамках конвенції та статутної
діяльності сприяє розвитку державній дипломатичній службі України, з
метою подальшої реалізації зовнішньої політики України, захисту
національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, закордонних
дипломатичних установ України – дипломатичних представництв та
консульських установ України в інших державах, представництва при
міжнародних організаціях а також прав та інтересів громадян і юридичних
осіб України за кордоном,поширюючі компетентний позитивний імідж
України по всьому світу [4]. Незважаючи на гостру необхідність формування
позитивного іміджу України за кордоном та численні факти використання
громадської дипломатії іноземними державами щодо населення України,
дослідженню цього питання у нашій державі приділяється недостатня увага.
Серед українських науковців окремі теоретичні та практичні аспекти
громадської та народної дипломатії розглянуто у роботах А. Буланова, Н.
Качинської, А. Лузана, Є. Макаренко, І. Слісаренка, О. ТищенкоТишковець,
І. Тодорова та ін. Однак відсутність ґрунтовних загальнотеоретичних праць із
цієї проблематики спричиняє плутанину та різні тлумачення термінів..
Фактично,розвиток концептуальної ідеї народної та публічної
дипломатії також базується на принципах різного напрямку: екологічна
дипломатія,наукова дипломатія (приклад: Швейцарія),культурна
дипломатія,туристична дипломатія,економічна дипломатія,спортивна
дипломатія тощо – та ми впевнені,та настав час,коли потрібне фахове
законодавство в тому числі офіційний закон «Про спеціальний статус та
міжнародні преференції народного дипломата» – щоб вдосконалити
актуальний напрямок діяльності народних дипломатів в Україні для більш
якісних евроінтеграціїних процесів та,кореляцію з державними
установами,міністерствами,відомствами,права та обов’язки, особливі
преференції – та більш чітко визначити функції народних дипломатів та їх
5
незалежну та вагому роль в міжнародних відносинах – для миру та
процвітання як України так і людства в цілому,тому що Благо людини – є
вищім законом (Salus populi suprema lex esto,lat.).
Література:
1. Репецький В. М. Р41 Дипломатичне і консульське право: Підручник. —
2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2006. — 372 с. ISBN 966-346-
204-3.
2. Конвенція про спеціальні місії // 1. Право зовнішніх зносин
(Дипломатичне право. Дипломатичне право міжнародних організацій.
Право спеціальних місій. Консульске право): Збірник документів.
/Упорядники Ю. В. Алданов, І. М. Забара, В. І. Резніченко. – К.:
Промені, 2003. – С. 463 – 475
3. Andruschenko T. V. Public diplomacy as mean of the valued dissidence of
civilization overcoming.
4. Гамідов С. Міжнародна Дипломатична Місія Народної Дипломатії
«ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНА» Вісник Харківського національного
Університету імені В.Н.Каразіна, 2016р.,стор.176-177.
5. Балабанов К. Народна дипломатія в системі міждержавних українськогрецьких відносин та її роль у реалізації принципів етнополітики
України. НАУКОВІ ЗАПИСКИ. Випуск 30, книга 1стор.71.
6. Закоморна К. О., кандидат юридичних наук, доцент кафедри
державного будівництва Національного університету «Юридична
академія України імені Ярослава Мудрого»; В. О. Рудь, «Народна
дипломатія» як інструмент інтеграції України до Європейського
Союзу